ЧОТИРИ місяці “НА НУЛІ “Дитяча медсестра з Франківська чотири місяці рятувала п0братимів на перед0вій (ВІДЕО) 

Оксана Любінець працювала 13 років операційною сестрою в обласній дитячій лікарні. З 24 лютого допомагала готувати їжу для бійців із 75 батальйону 102 окремої бригади територіальної оборони. А вже 3 березня вона відправилася на фронт.

Вдома Оксана залишила 8-річну доньку та сина, якому не було й трьох років, йдеться у сюжеті суспільного, пише Репортер.

Коли ми прощалися перед моїм від’їздом на фронт, вона просто прийшла і спитала: «Мамо, все буде добре? Ти повернешся?» І я пообіцяла, що повернуся”, — пригадує військова.

Оксана Любінець потрапила на Запорізький напрямок. Пригадує, спочатку служила на другій лінії, де медики навчалися, тренувалися та збирали аптечки. Приблизно за три тижні їх перекинули на «нуль». Оксана розповідає: перший день на передовій був спокійним. Однак перших поранених було одразу п’ятеро. Як старший бойовий медик, жінка надавала першу медичну допомогу і доправляла бійців до «стабілізаційного центру».

До 10 хвилин їхати. Це було дуже зручно мені. Я знала, що навіть, якщо щось не доробила на місці, – я дороблю в дорозі. Або буває — деколи немає часу бавитися і ти просто на ходу колеш, підключаєш венозні катетери, під’єднуєш крапельниці, знеболюєш, бо перше завдання – привезти живого, — каже бойова медикиня.

Оксана пригадує, коли за один день вивезли з водієм «швидкої» з-під обстрілів приблизно 20 поранених. Каже, тоді бійці відбивали ворожі атаки.

Дуже запам’яталися очі хлопця із ССО – я навіть не знаю, як його звати. Він мав осколкові поранення, відкриті переломи кінцівок. І він просто: «Ти мені скажи, що я буду жити. В мене народилася дитина, я ще навіть не похрестив, розумієш? Тільки фотографії бачив». Я дуже запам’ятала: він переламаною рукою так вчепився мені в руку. «Будеш. Будеш жити, — говорю. — Від мене ще ніхто не втік і ти нікуди не дінешся», — розповідає Оксана Любінець.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *